Вихователь ДНЗ ( ясла-садок ) "Яблунька" - Маслюк Галина Євгенівна

Категорія - спеціаліст

Педагогічний стаж - 33 роки

Закінчила Переяслав-Хмельницьке педагогічне училище

Спеціальність - вихователь

Наші діти - це наша старість.

Правильне виховання -

Це наша щаслива старість,

Погане виховання -

Це наше майбутнє горе,

Це наші сльози,

Це наша провина перед іншими людьми.

(Антон Семенович Макаренко)

Як розвивати увагу та пам'ять(з журналу "Зростаємо разом" № 4 2009)

Уміння оперувати декількома поняттями одночасно, виконувати одну дію, при цьому пам’ятаючи про те, яким повинен бути наступний крок, виявляються необхідними за найрізноманітніших видів діяльності. Під час читання важливо не забути початок слова, поки читаєш його до кінця; під час перерахування потрібно пам’ятати, скільки всього збирався взяти; поки розмовляєш по телефону — не забути про молоко, що може збігти; зачиняючи двері — згадати про ключі.

Як навчити цього маленьку дитину? Як розвивати у неї здатність до цього?

Для розвитку уваги та пам’яті можна запропонувати такі завдання:

• Розгляньте разом із дитиною дві знайомі маленькі іграшки, а потім сховайте у неї на очах під склянки, що перевернуті догори дном (або затисніть їх у кулаках) і запропонуйте дитині знайти ту іграшку, що ви назвете.

• Розгляньте разом із дитиною і назвіть із використанням відповідного жесту дві картинки на картках, а по-тім переверніть їх на очах у дитини, запитуючи: «Де собачка?», «Де киця?» тощо. Дитина повинна знайти потрібну картку.

• Сховайте на очах у дитини під склянками три, а потім чотири маленьких іграшки і запитайте, наприклад: «Де машинка?» Дитина піднімає потрібну склянку, розглядає та катає машинку. Потім знову сховайте іграшку під склянку і запитайте: «Де киця?» Коли дитина навчиться знаходити іграшки, можна запропонувати їй таке саме завдання, але з використанням карток (іграшки, продукти, тварини, одяг, меблі тощо). Розгляньте разом із дитиною та назвіть із використанням відповідного жесту три, а потім чотири картинки на картках, а потім переверніть їх на очах у дитини, запитуючи, наприклад: «Де стілець?» або «Де чашка?» тощо. Дитина повинна знайти потрібну картку. Підтверджуйте заохоченням правильність виконання завдання: «Так, молодець, це чашка!»

• Можна розглянути і перевернути дві картки та запитати дитину, показуючи на закриту картку: «Що тут?» Дитина повинна назвати, а потім відкрити картку і перевірити правильність відповіді.

• Попросіть дитину принести який-небудь предмет, що перебуває поза її полем зору, наприклад, у сусідній кімнаті. Добре урізноманітнювати такі прохання, щораз просячи принести щось новеньке. Дитина повинна зрозуміти, що саме її просять зробити, піти до іншої кімнати, знайти потрібну річ і принести її.

• Залучайте дитину до хатнього господарства. Вона може діяти, наслідуючи вас, наприклад, разом із вами прибирати посуд зі столу або виконувати окремі маленькі доручення. Якщо дитина не виконує вашого доручення, зробіть те, що ви просили, спільно із нею. Така діяльність може також сприяти розвитку мовлення. Обговорюйте те, що відбувається. Особливо виділяйте емоційні моменти: «Ой, калюжа!» або «Ой, упало!», «Ой, пече!», «Важко!» тощо.

• Посадіть за стіл велику та маленьку лялечку, викладіть на стіл, наприклад, чашки, тарілки, ложки й виделки. Запропонуйте інструкції на зразок: «Дай цій ляльці чашку і виделку», «Дай великій ляльці тарілку» тощо.

• Запропонуйте дитині ляльку та ведмедика, гребінець і виделку. Попросіть її розчесати ведмедика виделкою або погодувати ляльку гребінцем.

• Збільшуйте час утримання уваги. Коли дитина просить щось у вас, можна іноді не відразу виконувати її прохання, наприклад: «Налити тобі сік? Зараз, я витру зі столу та наллю». Таке очікування навчає дитину зберігати увагу протягом деякого часу. Час очікування для маленької дитини повинен бути досить коротким і може становити декілька хвилин. Поступово він значно збільшується, і дитина, яка підростає, не забуде про те, що вона хотіла переглянути мультфільм, навіть якщо відкласти перегляд на годину.

• Коментоване малювання. Намалюйте серію примітивних, символічних картинок, що розповідають про якусь відому вашій дитині справу. Наприклад, можна зробити «книжку» «Мій день» або «Ми гуляємо». Попросіть дитину розповісти, що вона робить на кожній із цих картинок, ставте їй запитання, щоб збільшити кількість подробиць.

• Розігрування з дитиною спектаклів-казок «Колобок», «Ріпка», «Рукавичка». Вони вимагають запам’ятовування й повторення дій персонажів та їхніх реплік. Для інсценування можна використати плюшеві іграшки або персонажів, що вирізані з картону.

• Залучайте дитину до всіх видів діяльності, якими займаються інші члени сім’ї. Вона повинна поступово опанувати побутові навички. Слушним періодом для цього є той момент, коли дитина сама хоче допомагати вам, наслідуючи, виконуючи ті самі дії, або виконуючи на ваше прохання окремі дії. Наприклад, коли готуєте суп, попросіть дитину дістати каструлю та віднести її на стіл. Ріжучи овочі, можна дати їй до рук пластмасовий одноразовий ножик і запропонувати різати їх спільно з вами. Те саме необхідно робити під час прибирання, миття підлоги, миття посуду, прання, праці на городі тощо. Обговорюйте із дитиною все, що ви робите.

• Вишикувавши мотрійок за зростом і поклавши тарілки перед дитиною, попросіть: «Дай великій мотрійці маленьку тарілку». Потім викладіть на стіл, наприклад, чотири огірки, два помідори і два лимони. Запропоновані інструкції: «Дай цій мотрійці два огірки і помідор», «Дай великій мотрійці лимон та помідор», «Поклади огірок, помідор і лимон у цю тарілку» тощо. Інструктуйте повністю, і, якщо дитина не виконує все відразу, повторюйте інструкцію знову цілком, не розподіляючи на кроки. Можна також попросити дитину повторити інструкцію перед виконанням, або допомогти їй, ставлячи уточнюючі запитання. Наприклад, якщо дитина виконала тільки час-тину інструкції: «Дай цій мотрійці два огірки й помідор» і дала мотрійці тільки два огірки, можна запитати її: «Що ще хотіла мотрійка?», а потім «Помідор чи лимон?»

• Виконання інструкції, що містить декілька значущих слів або кроків. Безумовно, природніше відпрацьовувати навчання дитини, не сидячи за столом, а в побутових ситуаціях. Можна звертатися до дитини з «довгими» проханнями, що містять у собі три послідовних кроки, прохання принести два предмети, позначаючи ознаку одного з них, або місце, де він перебуває. Для того щоб переконатися, що дитина дійсно запам’ятовує інструкцію та дотримується її, а не діє відповідно до ситуації, можна пропонувати їй парадоксальні інструкції. Наприклад: «Візьми виделку та кубик, поклади у шапку», «При-неси чашку та червоні шкарпетки», «Візьми ложку під столом, поклади у ліжко». Довгі інструкції повинні стати звичайною частиною повсякденного життя. Якщо дити-на не здатна впоратися з дорученням, повторіть усю інструкцію цілком, не розподіляючи її на кроки, а якщо це не допомагає, попросіть дитину повторити, що вона по-винна зробити, або поставте їй навідні запитання.

• Запитуйте дитину, що вона робила вчора, що збирається робити надалі: «Ми йдемо гуляти. Що ти одягнеш? Ще що?» Якщо вона дає формальні або неправильні від-повіді, ставте їй навідні запитання та уточнюйте подробиці. Можна, наприклад, запитувати: «Ти на сніданок їла кашу чи суп?», «Суп був на обід чи на сніданок?» тощо.

• Грайте з дитиною в сюжетно-рольові ігри. Використовуйте в них те, що відбувалося з нею у реальному житті. Допомагайте дитині наповнювати її ігри різними подробицями. Наприклад, ляльки завітали в гості, торт на столі, а чаю немає. Як приготувати чай? Намагайтеся, щоб у грі так само були відбиті почуття вашої дитини і почуття інших людей. Вони можуть радіти, сердитися, ображатися, боятися, нудьгувати тощо. Наприклад, лялька просить купити морозиво, а їй не купують, лялька образилася. Або ляльку вкладають спати, а лялька не хоче лягати і вередує, «мама» сердиться. Намагайтеся, щоб дитина називала ці почуття.

Дитячі ігри на розвиток логіки

Що котиться?

Знайомимося з формою предметів: куба, кулі, іх характерними властивостями (куля кругла, котиться, у куба - кути, що заважають котитися. Вчимося співвідносити предмети з їх площинним зображенням.

Будуть потрібні: куля, куб, імпровізовані ворота (наприклад, табурет чи ліжко), папір, фломастери.

Давайте організуємо змагання: хто швидше докотить свою фігурку до воріт, що стоять на столі чи підлозі. Спочатку дитині однаково, яку фігурку взяти, але вже після кількох спроб стає зрозуміло, що виграє той, у кого куля і намагатиметься вибрати саме її. Ось тут і запитаємо, чому малюк обирає кулю, підведемо до висновку, що куля котиться, а кубик - ні. Не підказуйте, малюк має зробити своє маленьке відкриття сам!

Зверніть увагу на те, що в куба є гострі кути, які заважають йому котитися, а в кулі таких кутів немає.

Намалюйте разом на цупкому папері чи картоні куб і кулю и відкрийте, що на малюнку вони виглядають, як квадрат і круг.

Наступного разу згадайте, як ви котили кубики та кульки, дістаньте малюнки і виріжте спочатку круг. Прослідкуйте, щоб обидві фігури були однакові за розміром! Поки вирізатимете квадрат, запросіть малюка обвести круг пальчиком і покатати по столу, адже кружечку так хочеться покататися!

Запропонуйте тепер обвести квадрат, відчути кути, як вони колють пальчик. Згадайте, чи колов пальчик круг. Запросіть покатати тепер квадрат. Не котиться? Пам'ятайте, що це не урок, а гра, відкриття малюк робить сам!

Нехай малюк накладе круг на квадрат, а квадрат на круг і побачить сам, що вони не збігаються.

Дитячі ігри на розвиток пам'яті

Магазин

Запропонуйте дитині “піти в магазин” і купити необхідні предмети, назви яких потрібно запам'ятати. Починати слід з 2-3 предметів

Чарівна торбинка

Покладіть в непрозору торбинку 10-12 іграшок, добре знайомих дитині (фігурки тварин, машинки, різні предмети). По одній виймайте іграшки і розповідайте про їх призначення, виставте всі іграшки в ряд, щоб малюк міг добре роздивитись. Покладіть іграшки до торбинки та запросіть малюка назвати іграшку, що є в торбинці і розповісти, як з нею можна гратися. Потім пограйтесь цими іграшками з дитиною.

У бабусі в селі

Запропонуйте послухати розповідь дівчинки Олі, яка гостювала в селі у бабусі:

"Прокинулась Оля в бабусиній хатці вранці, а бабусі немає. Вийшла вона на подвір'я, а там гуртом зібралися кури, що клювали пшеницю. Їх загукував голосистий півень, мама-квочка з курчатами греблися у травичці. Качки, наївшись, йшли до водички. Бабуся видоїла корівку й несла молоко в дійничці, а за нею біг котик і просив молочка. Песик Жук охороняв це велике господарство."

Розкладіть малюнки з зображенням тварин і запросіть вибрати тих, про кого розповідала Оля.

Змінюйте розповідь і малюнки.

Повтори за мною

Кінцем олівця вистучіть по столу певний ритм. Ритмічна фраза має бути короткою та чіткою. Запропонуйте дитині повторити ритм

День народження зайчика

У зайчика Вухастика сьогодні день народження! До нього прийшли гості! Зайчиком буде ваш малюк, а гостями - його іграшки. Назвіть 5-8 іграшок по іменам і розсадіть за столом - чаювати. А "зайчик" пригощає гостей чаєм, нащиваючи кожного гостя по імені. Кількість гостей можна збільшувати.

Повтори одне за одним

Грають 3-4 дитини. Першому гравцю треба назвати будь-яке слово, він його повторює і додає до нього своє. Друга дитина повторює по порядку всі слова і додає до них своє і т.д. Той, хто помиляється, вибуває з гри. Чим більше дітей, тим веселіша, але й складніша гра.

Що змінилося?

Розкладіть на столі 5-6 предметів, які не пов'язані між собою, які неможливо згрупувати: м'ячик, книга, тарілка, молоток,груша, вазочка. Запропонуйте дитині запам'ятати, що де лежить. Коли дитина відвернеться, поміняйте місцями 2-3 предмети, а потім запитайте: "Що змінилося?"

Для ускладнення збільшуйте кількість предметів.

Де чий портрет?

Підготуйте 5 різнокольорових карток із наклеєними зображеннями людей: немовляти, дівчинки, юнака, жінки, діда; і 5 таких же пустих карток. Запропонуйте дитині запам'ятати картки із зображеннями, час запам'ятовування - 10 секунд. Через кілька хвилин покажіть дитині пусті картки і попросіть СКАЗАТИ, та картці якого кольору був той чи інший портрет.

Слухай та виконуй

Назвіть кілька дій, не показуючи їх, і запропонуйте дитині відтворити ці дії в тий послідовності, у якій вони були названі.

Художник

Ваш малюк буде "художником", а ви - "замовником". Художник уважно дивиться на свого замовника, потім відвертається і по пам'яті описує зовнішність замовника. Якщо "художник" повільно виконує завдання, натякніть йому запитанням: "Яке в мене волосся? Які очі? У що одягнута?" Треба вчити підкреслівати гарні риси, забороняється промовляти образливі вислови, що вказують на якісь фізичні недоліки.

Запам'ятай рух

Покажіть дитині рух, що складається з 3-4 дій. Малюк має повторити ці дії - спочатку в порядку, в якому вони були показані, а потім - у зворотньому.

Розвідники

Варіант I. Потрібно обрати "розвідника" і "командира". Всі інші діти - "загін".

У кімнаті хаотично розставлені стільці. "Розвідник" проходить поміж стільців із різних боків. "Командир" спостерігає за діями "розвідника". Потім він проводить "загін" тим шляхом, якиу показав "розвідник". Далі вже другий "розвідник" прокладає новий шлях, і наступний "командир" повторює його.

Варіант ІІ.У цілому гра проходить так само, тільки "командир" веде "загін" із того місця, на якому закінчив свій шлях "розвідник", і в те місце, з якого "розвідник" вийшов.

Пари картинок

Потрібні пари картинок, пов'язаних одна з одною за змістом. Розкласти їх попарно, наприклад: олівець - альбом, вишня - малина, книжка - окуляри, дерево - ліс. Закрийте один ряд, коли малюк підтвердить, що запам'ятав, але обов'язково попередьте, що закриєте, і треба буде згадати його, користуючись другим.

Якщо дитина легко справляється із завданням, ускладніть його, поступово збільшуючи кількість пар картинок, скорочуючи час розглядання картинок, віддаляючи зв'язок між картинками.

Зменшилося чи додалося?

Потрібні групи по 3-4 картки із зображеннями, пов'язаними одне з одним за змістом: дерев, тварин, одягу тощо. Розклаіть їх впереміш. Запросіть дитину уважно подивитись і запам'ятати. Потім попросіть відвернутись і заберіть 4-5 картинок, які стосуються як мінімум трьох різних груп. Нехай малюк подивиться і визначіть, яких картинок не вистачає.

В іншому варіанті можна не лише забрати картинки, але й додати нові, або ж одночасно одні забрати, а інші додати. Можна ускладнити завдання - не попереджувати про свої дії.

Картинка допомогає слову

Візьміть 10 картинок і підберіть до них по слову, пов'язаному з картинкою за змістом. Розкладіть їх впереміш. Запросіть дитину уважно подивитись і запам'ятати. Потім попросіть відвернутись і заберіть 4-5 картинок, які стосуються як мінімум трьох різних груп. Нехай малюк подивиться і визначіть, яких картинок не вистачає.

В іншому варіанті можна не лише забрати картинки, але й додати нові, або ж одночасно одні забрати, а інші додати. Можна ускладнити завдання - не попереджувати про свої дії.

Гра: “Віршограй”

актуальність: для батьків і вихователі

Основна мета гри:

розвивати уважність та мислення шляхом зацікавлення дитини веселим віршиком, гарним, яскравим зображеннями пухнастиків – тварин, м’якою іграшкою, тощо.

Хід гри:

Батьки розкладають перед дитиною яскраві картки з зображенням тварин, іграшки-тваринки, гарні фотографії (або ловлять свого домашнього котика). Дитина знайомиться з звірятами, далі, звертаючись до дитини, читаємо вірш і пропонує знайти до нього картинку (предмет який ми приготували).

Як додаток, можна ускладнити: визначити це свійська, чи дика тварина; назвати характерні ознаки поведінки та зовнішності тваринки; чим можуть буди сході свійська та дика тварина (наприклад: свинка та дикий кабан; кролик та заєць; вовк та собака).

Рекомендуємо Вам наступні вірші:

Заєць в лузі

Заєць в лузі сіно косить,

А зайчиха в скирту зносить,

А малесенькі зайчата,

Куцохвостики вухаті,

Возять возом сіно в хату,

Щоб було м’якенько спати.

Малюнок

Жваві очі, гостре личко –

Намальована лисичка.

Біля неї лисенятко –

Мов каштанове зернятко.

Щоб спочить могла лисичка –

Трохи кущиків, трави

Їжачок

Ходить лісом їжачок,

За плечима – рюкзачок.

Він збира грибочки,

Висипає в бочку,

Солить їх на зиму

І ласує ними.

Котик

Котик мився язичком,

Я прийшов із рушничком.

- Ось,- кажу – рушник приніс:

Витри вуха, витри ніс!

а рушник не глянув котик:

Витер лапкою свій ротик.

Ведмідь

Буркотливий, вайлуватий

Ходить лісом дід кудлатий.

Одягнеться в кожушину,

Мед шукає і ожину.

Літом любить полювати.

Взимку – у барлозі спати.

Як зачує він весну,

Прокидається від сну.

Коза

Йде коза під парканом,

Щось думала погане:

-Ме-ме-ме! Капусту хочу!

Зараз на город заскочу.

Песик в буді, мабуть спить,

Буду шкоду я робить!

Ме-е-е!

Вовк

Ходить хмуро між дубами,

Хижо клацає зубами.

Весь, як є – жорстока лють,

Очі так її і ллють.

Зачаївся і примовк.

Грізний звір цей, звісно, вовк.

Екологічне виховання в ДНЗ

·

·

·

·

·

·

·

·Форми і методи патріотичного виховання дітей дошкільного віку

Нашій Вітчизні потрібні громадяни з усвідомленням своєї належності до роду, краю, держави, творчі особистості етнонаціонально усвідомлені в полікультурному просторі, здорові й духовно багаті. Виховати таких громадян, “виколисати” з дітей народ, носіїв і продовжувачів його духовності,– основне завдання української національної освіти.

Формування національної самосвідомості людини запізно починати в школі. Це потрібно робити вже в дошкільному закладі, бо саме в ранньому віці закладається фундамент особистості. Втрачене на цьому етапі надолужити дуже важко. Усвідомлювати своє українство діти повинні змалечку.

Патріотичне виховання дошкільнят включає передачу дітям знань, формування на їх основі ставлення до Батьківщини та організацію доступної віку діяльності.

Базовим етапом формування у дітей любові до Батьківщини необхідно вважати накопичення ними соціального досвіду життя в своєму місті (селі, селищі), засвоєння певних усталених норм поведінки, взаємовідносин, залучення дитини до світу його культури. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини - місця, де людина народилася.

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

•формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

•формування духовно-моральних взаємин;

•формування любові до культурного спадку свого народу;

•виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

• почуття власної гідності як представників свого народу;

• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

Патріотичне виховання дошкільнят - це виховання любові до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят, ставлення до свого рідного міста.

Методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і на цій основі - розвиток національних рис і якостей молодого покоління.

До ефективнихметодів і форморганізації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; заняття; ігри; розв’язування проблемних ситуацій; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи; зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи; участь у громадському житті міста та ін.

Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму. Якщо патріотизм - це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною вїїмалих справах, вчинках). Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни,їїкрасою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчитиїїдобросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об'єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення", можна виділити декілька напрямків:

1)ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

2)ставлення до людей, які живуть в рідній країні;

3)ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;

4)ставлення до державного устрою.

Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Неможливо говорити про вихованнялюбові до Батьківщинибез повідомлення дітям певних знань про неї. Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе,їїголовне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяютьїїкраїну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаїїїкраїни.

Завдання педагога разом з батьками формувати любов,приязнь до рідного дому, бажання берегти його, робити кращим. Важливо, щоб у дитини в сім'ї були свої обов'язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім'ї".

Дуже важливо, щоб дитина полюбила свійдитячий садок. Відбувається це тоді, коли вихователі з повагою ставляться до кожної дитини, знають її найкращі риси і сприяють їх розвитку у процесі ігор, свят, цікавих занять тощо. Коли перебування у дошкільному закладі стає системою радісних дитячих спогадів.

Приязнь до дитячого садка пов'язана і з тим, як багато діти знають про свій дошкільний заклад, як вони в ньому орієнтуються, чи почувають себе господарями. З цією метою вихователь організовує екскурсії по дитячому садку, знайомить дошкільнят із співробітниками. Діти також повинні знати на якій вулиці знаходиться їх дитячий садок, як і чому вона так називається, що знаходиться поряд із дитячим садком. Знання збагачують почуття дітей, надають їм певність і смисл. Почуття і ставлення стають міцними, якщо діти вкладають свою працю (беруть участь в озелененні ділянки, в оформленні приміщення до свят).

Двір, вулиця,на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.

Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв'язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, можна пройти пішки чи треба їхати. Добре, якщо батьки або вихователі зроблять фотографії дітей на вулиці, або зроблять кінозйомку прогулянки, а потім в групі подивляться фільм і розкажуть про цю вулицю.

Наступний етап - виховання любові та приязного ставлення досвого рідного міста.Щоб діти „відчули" своє місто, їм необхідно про нього розказувати та показувати його.

Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця, музей, та ін. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.

Назву країнизакріплюємо з дітьми в іграх („ Хто більше назве країн", „З якої країни гості", „ Чия це казка", „З якої країни ця іграшка"), у вправах типу „ Із різних назв країн визнач нашу країну", „ Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі", „ Як написати адресу на конверті" тощо.

Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі - все це допомагає вирішувати поставлене завдання.

Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити. З відродженням державності України було визначено національно-історичну символіку: герб-тризуб - найдавніший геральдичний символ та синьо-жовтий прапор, кольори якого символізують вроду України, вдачу і долю українців, безкрайнє синє небо та жовті пшеничні поля.

При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях.Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („ Без верби і калини нема України"), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).

Головна мета цих занять — пробудити в дитячих серцяхлюбов до рідної країни зїїбагатою та різноманітною природою.Для її реалізації використовуємо спостереження, екскурсії, нескладні досліди, працю на ділянках, бесіди за картинами, читання та інсценізацію творів художньої літератури, прогулянки "екологічною стежиною", відпочинок "на веселій галявині" з проведенням цікавих ігор. Дошкільнята залюбки долучаються до природоохоронної діяльності. Доброю традицією - сталопроведення заходів з участю батьків.

Засобом патріотичного виховання є мистецтво: музика, художні твори, образотворче мистецтво, народне декоративно-прикладне мистецтво.

Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини єформування у дітей уявлень про людей рідної країни.Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером" українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).

У народі кажуть: добрий приклад - кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, бажанодо дитсадка запрошувати відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями. Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокремає екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми "Праця твоїх батьків". На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса.

Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищепленняшанобливого ставлення до героїв війни,ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну;поваги до воїнів — захисників,кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Проводяться бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурси, використовуючи пісні, вірші, наочний матеріал. Дуже добре, якщопісля кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження.

Відповідь на запитання "Як традиційно зверталися українці до батька-матері, дідуся-бабусі?" - "На Ви" - свідчить прошанобливе ставлення українців до старших людей.

Дуже важливим напрямком у патріотичному вихованні є залучення до традицій народу, до народної творчості.

Український народ має багаті традиції виховання дітей, молоді в патріотичному дусі. Так, у народній українській дошкільній етнопедагогіці знаходимо чимало прикладів того, що вже маленьку дитину виховували як вірного сина своєї Батьківщини. Такі мотиви простежуються вже в колискових піснях: "Рости, синочку, в забаву, козачеству на славу, воріженькам на розправу...".

Багатовіковий визвольний козацький рух сприяв зародженню козацької педагогіки, яка загартовувала національний характер, формувала високі лицарські якості, пошану до старших людей, жінок, виховувала фізично та духовно загартованих, з міцним здоров'ям захисників рідного народу.

Система патріотичного виховання передбачає формування у дітейуявлень з народознавства, складовими якого вважаємо мову, культуру, традиції, мораль, декоративно-прикладне мистецтво, народний фольклор. Засвоюючи матеріальні і духовні цінності, вироблені народом і людством, дитина стає людиною з відповідними рисами характеру і вдачі. Національні цінності сприяють формуванню у дітей національних якостей, у тому числі громадянських і патріотичних.

Педагогічний аспект народознавства спрямований на те, щоб діти зрозуміли і серцем засвоїли народну мораль, певні норми поведінки, етику й естетику побуту, культури, оволодівали вміннями і навичками трудової діяльності.

Важливим єнасичення предметно-просторового середовища, в якому перебуває дитина в умовах дошкільного закладу, предметами українського ужиткового декоративно-прикладного мистецтва(народними іграшками, керамікою, рушниками, вишиванкою, витинанкою, мальовками), та предметами народного побуту.

Вихователі повинні залучати молодих батьків до вивчення й використання народного досвіду виховання дітей, до освітнього процесу дошкільного навчального закладу через проведення нетрадиційних батьківських зборів, організацію обміну досвідом родинного виховання. Назвемо основні напрямки цієї роботи:

♦введення най життєздатніших народних звичаїв, традицій в освітній процес сучасного дошкільного навчального закладу;

♦залучення сучасних батьків до вивчення і використання у родинному спілкуванні кращих зразків мовленнєвої взаємодії з дітьми: українських колискових пісень, забавлянок, примовлянь, формул мовленнєвого етикету.

Виховання на сучасному етапі в Україні - виховання передусім національне. Людина без яскраво вираженого національного характеру — нецікава. Народ без національних рис - безлика, рафінована маса, схожа на дистильовану воду. Завдання українського дошкілля - виховувати творчу особистість, національно-свідомого громадянина.